Злісне ухилення від сплати аліментів може бути пасивним – ВС

9 Листопада 2021 Новина
Злісне ухилення від сплати аліментів

Для встановлення ознаки злісності при ухиленні від сплати аліментів на утримання дітей немає значення, чи такі дії винуватої особи виражалися у прямій відмові від виконання покладених на неї обов’язків, чи мали форму пасивного ігнорування.

На такий нюанс звернув увагу Касаційний кримінальний суд ВС у постанові у справі №175/3922/19, текст якої нещодавно з’явився у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вироком місцевого у кримінальному провадженні особу було засуджено за ст. 164 Кримінального кодексу за те, що вона злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання своїх двох неповнолітніх дітей. Рішення підтримала апеляція.

Суди виходили з того, що чоловік:

– був обізнаний про аліментні зобов’язання;

– попереджений про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів;

– ігнорував вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов’язань за рішенням місцевого суду;

– злісно ухилявся від сплати аліментів протягом майже восьми років, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 153 512,73 грн.

Переглядаючи справу у касаційній інстанції, високі судді зауважили, що злісне ухилення полягає у тривалому та наполегливому ухиленні особи від виконання обов’язку зі сплати аліментів шляхом приховування свого місця проживання, роботи, фактичного заробітку або інших грошових надходжень, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність. 

Для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винуватої особи виражалися у прямій відмові від виконання покладених на неї обов’язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання. Адже всі ці обставини у будь-якому разі призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей.

У ККС погодилися із встановленими судом першої інстанції фактами, що особа офіційно не працювала та не вживала заходів для офіційного працевлаштування. Протягом тривалого часу працювала у ФОПів та приватних осіб. І, маючи тимчасовий заробіток, не надавала будь-якої допомоги на утримання дітей. 

Крім того, під час перебування на обліку в місцевому центрі зайнятості як безробітний та військової служби за контрактом, чоловіку надавалася допомога по безробіттю та відповідно грошове забезпечення. І з цих виплат також не здійснювалися відрахування на утримання дітей.

Але неналежне виконання державним виконавцем своїх обов’язків щодо контролю за сплатою аліментів жодним чином не виправдовувало дії засудженого, оскільки особа була обізнана про свої обов’язки сплачувати аліменти.

Відтак, обставин, які б перешкоджали особі виконувати обов’язки, покладені на неї законом, не існувало. А це свідчить про злісність ухилення від аліментних зобов’язань.

Це частково підтвердив і сам засуджений. У судах першої та апеляційної інстанцій він повідомляв, що не міг тривалий час здійснювати грошові перекази для погашення заборгованості щодо аліментів. Пояснював це скрутним матеріальним становищем, відсутністю коштів і тим, що має на утриманні сім’ю й інших малолітніх дітей. Однак, вирішили суди, ці обставини в будь-якому разі не звільняли його від виконання батьківських обов’язків щодо утримання всіх його неповнолітніх дітей. Отже не давали йому підстав протягом тривалого часу не сплачувати аліменти.

Зважаючи на все це, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженого.